Інформація для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп на селення

Відповідальною особою за організацію доступу до правосуддя в Прилуцькому міськрайонному суді Чернігівської області осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення призначено судового розпорядника Ройка Олександра Володимировича.

Контакти:

Телефон: (04637) 3-01-50

Електронна пошта: inbox@pr.cn.court.gov.ua

Рекомендації щодо правил поведінки відповідальних осіб з особами з інвалідністю та іншими маломобільними групами населення

У випадках звернення до Прилуцького міськрайонного суду осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, особа відповідальна за організацію доступу до правосуддя повинна бути ознайомлена з правилами спілкування   з даними відвідувачами.

(Матеріал використаний з розділу «Етика спілкування» Всеукраїнського громадського об’єднання «Національна асамблея  людей з інвалідністю України»: http://naiu.org.ua/useful/etika-spilkuvannya/)

З питань, що стосуються людини з інвалідністю, важливо завжди пам’ятати, що потрібно звертатись безпосередньо до цієї людини, а не до супроводжуючої її особи.

• Розмовляючи з людиною, яка пересувається на візку намагайтесь розташуватися так, що її та Ваші очі були на одному рівні, тоді Вам буде простіше вести розмову. Також, можливо, Вам доведеться переміститись у більш «спокійну зону» для того, щоб допомогти такій особі поспілкуватись з Вами.
• Розмовляючи з людиною, яка має труднощі в спілкуванні, слухайте її уважно. Майте терпіння її вислухати, чекайте доки людина закінчить фразу. Не виправляйте її та не намагайтесь пояснити щось замість неї. Якщо це потрібно, ставте короткі запитання, які потребують коротких відповідей.
• Розмовляючи з людиною, що не чує, або має обмежений слух, дивіться їй прямо у вічі і говоріть чітко. Деякі люди читають по губах. Намагайтесь стояти так, щоб Вас та Ваші уста було добре видно та щоб Вам нічого не заважало.
• Особам, що не чують або мають обмежений слух, може бути необхідно читати по губах. Якщо це так, під час розмови дивіться прямо на них й не закривайте вашого обличчя й рота. Знайте, що яскраве сонячне світло чи тінь можуть заважати сприйняттю, ускладнити читання по губах. Говоріть чітко своїм звичайним голосом та зі своєю звичайною швидкістю, крім випадків, коли особа попросить Вас говорити голосніше чи повільніше. Використовуйте чіткі, коротші речення. Якщо особа з інвалідністю не зрозуміла Вас, не бійтесь повторити щойно сказане Вами або спробуйте перефразувати речення. Деяким особам, що не чують або мають обмежений слух, може бути легше зрозуміти Вас, якщо Ви також використовуватимете жестикуляцію руками, щоб пояснити напрям руху; також для правильного спрямування осіб з інвалідністю допомагає використання мап. Якщо Вас не зрозуміли, запропонуйте поспілкуватись за допомогою ручки й паперу. Коли Ви спілкуєтесь з особою зі складнощами в навчанні, використовуйте позитивну та просту побудову речення, як то "Ви шукаєте Ваше місце?" замість "Що Ви шукаєте?"

Етика спілкування та допомога людині з інвалідністю

• Не робіть висновків, що особа з інвалідністю потребує допомоги, тому що вона має інвалідність. Те, що Вам може здатись «боротьбою» чи подоланням перешкод, для когось може бути гарно скерованим звичайним процесом - у власному темпі та власним шляхом. Завжди спочатку спитайте, і якщо особа з інвалідністю каже Вам, що він/вона не потребує Вашої допомоги, просто прийміть цю відповідь. Не нав'язуйте свою допомогу й не ображайтесь, якщо від Вашої пропозиції відмовляться.
• Ніколи не торкайтесь людини з інвалідністю чи їх допоміжних засобів пересування без їх дозволу. Це неввічливо, а також може вплинути на їх баланс. Якщо особа з інвалідністю потребує допомоги у тому, щоб попасти в глядацьку зону або в інше приміщення на стадіоні, а Ви не можете залишити своє службове місце, Вам потрібно покликати когось з колег для надання необхідної допомоги.
• Якщо Вашої допомоги потребує користувач візка, спочатку спитайте людину, куди вона хоче дістатись, а потім проінформуйте, що Ви збираєтесь довезти її.
• Якщо Ви супроводжуєте людину з порушенням зору чи таку, що не бачить, Ви маєте дозволити їй взяти Вас за лікоть та йти поруч. Завжди коментуйте шлях і маршрут, яким Ви йдете. Наприклад, "За декілька кроків ми повернемо ліворуч" чи "Ми підходимо до сходів". Коли Ви досягли необхідного місця, повідомте людину, де вона знаходиться.
• Якщо людина з інвалідністю має супроводжуючого чи собаку-поводиря, він/вона може йти поруч з Вами, але не тримаючись за Вас. Собаки-поводирі дуже гарно натреновані, тому Ви не маєте торкатись до них, пестити, годувати, відволікати собаку – бо вона працює.

НАЙГОЛОВНІШЕ: не стороніться людей з інвалідністю. Якщо Ви готові вести себе з ними з повагою й розумінням, вони не образяться, якщо Ви помилитесь.

Рекомендації із супроводу та взаємодії з людиною з інвалідністю

Загальні положення

• Коли Ви представляєтесь, намагайтесь потиснути руку, навіть якщо рухи руками у людини з інвалідністю обмежені, чи якщо вона має протез.
• Запропонуйте допомогу, але почекайте, поки вона буде прийнята, і надайте цю допомогу у той спосіб, у який Вас просить особа. Не ображайтесь на відмову.
• Не робіть висновків на основі спостережень: пам’ятайте, що будь-хто може мати приховані "порушення" – наприклад, діабет.
• Якщо Ви не впевнені у тому, що саме Вам потрібно робити – спитайте.

Людина з порушенням зору, або незряча людина

• Скажіть людині з порушенням зору, хто Ви, представте інших присутніх осіб і розкажіть, де вони знаходяться.
• Запитайте людину, чи вона потребує Вашого супроводу.
• Не хапайте людину, щоб супроводжувати її, дозвольте їй взяти Вашу руку; спитайте, чи хоче вона бути попередженою про сходи, двері та інші перешкоди.
• Чітко скажіть, де знаходиться її місце, або покладіть її руку на спинку її місця чи на підлокітник.
• Завжди кажіть людині, коли Ви відходите назад чи йдете від неї.
• Якщо людина йде з собакою - поводирем, спитайте дозволу на те, щоб доторкнутись до неї та взаємодіяти з нею.
• Коли Ви скеровуєте особу, переконайтесь, що людина знає й розуміє кожну деталь.

Особи, які користуються кріслом колісним

• Спробуйте опуститись на рівень очей користувача крісла колісного, або трохи відійдіть назад.
• Не нахиляйтесь і не спирайтесь на крісло колісне чи на інший допоміжний засіб людини.
• Спитайте людину, чи потребує вона допомоги під час переміщення, при відкриванні дверей, але пам’ятайте, що вона може виконувати ці функції сама.
• Залиште достатньо місця для тих, хто користується ходунками чи іншими допоміжними засобами під час ходи - не намагайтесь відібрати або схопити їх допоміжний засіб чи паличку.
• Не намагайтесь проявляти співчуття до особи, торкаючись до її голови чи плеча, оскільки це сприймається як патронаж/опіка.

Особи з порушеннями слуху, або глуха людина

• Щоб звернути на себе увагу глухої людини, помахайте рукою, або доторкніться до неї.
• Дивіться безпосередньо на особу (навіть якщо вона користується послугами перекладача жестової мови) і розмовляйте звичайним голосом, не закриваючи обличчя руками.
• Намагайтесь не використовувати довгих складних речень.
• Будьте терплячі з людьми, які мають труднощі в спілкуванні; не виправляйте їх; не закінчуйте їх речення замість них. Якщо Ви не розумієте, попросіть їх повторити сказане. У спілкуванні з слабкочуючими чи глухими особами в нагоді інколи можуть стати ручка з папером.

Особи з затримкою розумового розвитку

• Ставтесь до людей як до особистостей, відповідальних дорослих, і не робіть висновків, що вони нічого не можуть робити.
• Будьте терплячими та будьте готові пояснити інформацію більш, ніж один раз.
• Намагайтесь не використовувати складних речень.
• Пам’ятайте, що деякі люди з затримкою розумового розвитку віддають перевагу дотриманню певних правил чи порядку. 

Інклюзивний словник. Як правильно спілкуватися з людьми з інвалідністю

(інформація взята з ресурсу - https://nv.ua/ukr/ukraine/inkljuzivnij-slovnik-jak-pravilno-spilkuvatisja-z-ljudmi-z-invalidnistju-2458698.html)

Що таке інклюзія

Інклюзія – це процес включення людей з інвалідністю в активне громадське життя. Для цього створюються умови, в яких всі члени суспільства можуть бути на рівних: міське середовище адаптується під потреби людей з особливостями розвитку, коригується освітня система з урахуванням здібностей різних дітей, людям з інвалідністю надаються можливості для творчого та інтелектуального розвитку.

Людина з інвалідністю

Забудьте назавжди слова "інвалід" і "каліка", а разом з ними словосполучення "обмежені можливості", "прикутий до інвалідного візка", "особливі потреби".

На перше місце завжди потрібно ставити людину і тільки потім – її особливість. Правильно – людина з інвалідністю, людина з особливостями розвитку.

Чому не можна по-іншому? Тому що можливості обмежені у кожного – у когось фінансами, у когось фізичними даними. Особливі потреби теж є у кожного, і найяскравіший тому приклад – вегетаріанці.

Людина з ДЦП, аутизмом, епілепсією, синдромом Дауна

Тут, як і в першому випадку, на перше місце потрібно ставити людину, а не її особливість. Тому правильно буде сказати людина з ДЦП, людина з аутизмом, людина з синдромом Дауна, людина з епілепсією.

Терміни "аутист", "аутеня", "даун", "дауненя", "епілептик", "ДЦП-шник" і "візочник" не просто некоректні – вони образливі. Замість останнього варто використовувати термін "людина з інвалідністю".

Людина з порушенням психіки

Якщо у людини є ознаки психічного або поведінкового розладу, про неї говорять "людина з порушенням психіки" або "людина з особливостями поведінки".

Псих, ненормальний, недоумкуватий і розумово відсталий – звучить образливо і має негативне забарвлення.

Люди, які не чують

Людина, яка не чує, або людина з порушеннями слуху – два однаково коректних варіанти. Неправильним буде сказати "глухонімий", тому що глухонімих людей не існує. Всі люди, що не чують, можуть видавати звуки, але не можуть навчитися говорити, тому що не чули зразка мови.

Нічого як такого "неправильного" щодо слова "глухий" немає, але люди з вадами слуху не приховують, що це звучить неприємно.

Жестова мова

Правильно говорити жестова мова (не мова жестів) і перекладач жестової мови. Звичний термін сурдопереклад не зовсім коректний. Сурдо- це складова частина складних слів латинської мови, що означає приналежність до глухоти. Тому українською термін "сурдопереклад" звучав би як "глухопереклад".

Незрячий

Щодо людей з порушеннями зору, прийнято говорити "незрячий", але не "сліпий". Слово "сліпий", як і "глухий" має негативну конотацію. Воно допустиме, але звучить не дуже приємно, тому краще від нього відмовитися на користь більш коректних формулювань.

Людина з порушеннями зросту

Дварфізм – аномально невеликий зріст дорослої людини (менше 147 см), і найбільше такі люди не люблять, коли їх називають карликами. Це слово з давніх-давен асоціюється з ганебним існуванням і приниженнями. Маленьких людей робили придворними блазнями, багатії дарували один одному як екзотичні іграшки. Тому правильним і необразливим буде говорити "людина з порушеннями зросту" або "маленька людина".

Фото звіт щодо доступності приміщення суду