ПРО ЗМІНИ ДО КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ З ПРИВОДУ ПЕРЕРАХУНКУ СТРОКУ ПОПЕРЕДНЬОГО УВ»ЯЗНЕННЯ

 З давніх давен основним принципом правосуддя був вислів: «око за око, зуб за зуб», але часи змінюються, суспільство семимильними кроками рухається до прогресу та нових рівнів цивілізації. Не оминають ці зміни і сферу судочинства, де покарання за злочини стають більш лояльними, направленими не на тілесне покарання винного та залякування інших, а на його виправлення, переосмислення суті скоєного та безперешкодну інтеграцію засудженого після відбування покарання знову у суспільне життя.

Відтак, 24.12.2015 року набрав законної Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання» № 838-VIII  від 26.11.2015 року, яким: частину п’яту статті 72 Кримінального кодексу України викладено в такій редакції:

"5. Зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

У разі призначення судом іншого покарання, ніж позбавлення волі, зарахування строку попереднього ув’язнення в межах того самого кримінального провадження здійснюється в такому порядку:

1) строк попереднього ув’язнення переводиться у строк позбавлення волі відповідно до співвідношення, визначеного абзацом першим цієї частини;

2) визначений відповідно до пункту 1 цієї частини строк позбавлення волі переводиться в інший призначений вид покарання відповідно до співвідношення, визначеного частиною першою цієї статті.

При призначенні основного покарання, не зазначеного в частині першій цієї статті, суд зобов’язаний повністю звільнити засудженого від відбування такого основного покарання.

У строк попереднього ув’язнення включається строк:

а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;

б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання;

в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження;

г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи;

ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув’язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк  попереднього ув’язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті.

У разі якщо до винесення вироку строк попереднього ув’язнення, відбутий особою, перевищуватиме співвідношення, визначене абзацом першим цієї частини, максимально можливий строк позбавлення волі, передбачений Особливою частиною цього Кодексу для злочину (злочинів), у якому (яких) підозрюється така особа, така особа має бути негайно звільнена судом з-під варти за ініціативою суду або за ініціативою особи, яка звільняється, або її захисника (законного представника) чи прокурора. Таке звільнення допускається на стадії судового розгляду кримінального провадження і на стадії досудового розслідування такого кримінального провадження".

Можна звичайно по різному оцінювати дані зміни до кримінального законодавства, але незмінним залишається факт надання засудженому, який був попередньо взятий під варту, права на перерахунок та зарахування кожного такого ув’язнення, як двох днів відбування покарання в межах одного і того ж кримінального провадження. Як би там не було, а наша держава намагається змінювати та удосконалювати своє законодавство рівняючись на європейські принципи та норми, а ефективність цього процесу можна буде оцінити лише після того, як пройде певний час.  

О. Назаренко